МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
15 (28) грудня 1913 року в культурному житті Миколаєва відбулась важлива подія – було відкрито міський природничо-історичний музей. Основою його зібрання стала унікальна природнича колекція Е.П. Францова, подарована місту його спадкоємцями. В ній були представлені зразки мінералів, опудала птахів, риб, тварин, корали, губки, гербарії тропічних рослин та багато інших цікавих речей.
Процесом створення міського музею опікувалася комісія, до складу якої увійшли депутати місцевої думи на чолі з юристом, археологом-аматором С.І. Гайдученко. Музей розмістився в орендованому будинку по вул. Малій Морській, 11 (ріг вул. Великої Морської). Городяни із захопленням розглядали першу експозицію, багато з них відгукнулись на пропозицію С.І. Гайдученка сприяти поповненню історичної колекції нового музею. В перші роки існування музейну колекцію поповнили численні подарунки – археологічні знахідки з Ольвії, етнографічні матеріали, побутові речі міських жителів, зразки холодної та вогнепальної зброї, документи, фотографії, моделі кораблів. У червні 1918 р. до фондосховищь надійшла колекція військового музею 58-го Празького піхотного полку.
Незважаючи на бурхливі події революції та громадянської війни, музей не тільки зберіг свої експонати, а продовжував поповнюватися новими надходженнями. Згодом невелике приміщення вже не могло вмістити всю колекцію, тому на її базі було створено два музеї - історико-археологічний та природничий.
Після смерті С.І. Гайдученка, з травня 1923 по кінець вересня 1929 р., посаду директора займав археолог, краєзнавець Ф.Т. Камінський . У ті часи музей вже потребував нового приміщення. В результаті ним стала будівля колишньої гауптвахти на Соборному (Радянському) майдані. Після капітального ремонту 10 березня 1929 р. відбулося урочисте відкриття експозиції. На той час в зібранні музею було більше 19 тис. експонатів.
28 квітня 1929 р. міська влада прийняла рішення про передачу музею будівлі Адміралтейського собору для виставки до 140-річчя Миколаєва, а потім під військово-морський відділ, в якому вже зберігалось 856 зразків зброї та військової атрибутики.
На жаль, хвиля політичних репресій не обминула і музей, у вересні 1929 р. було заарештовано Ф.Т. Камінського, пізніше М.Д. Лагуту та інших представників творчої інтелігенції, які сприяли роботі закладу.
У 30-ті рр. експозиція музею стала дуже заполітизованою, що знизило її науковий та естетичний рівень. В цей час музей природи знаходився в приміщенні колишнього реального училища (на розі вулиць Нікольської та Наваринської), його колекція налічувала 12 тис. експонатів. Восени 1936 р. в зв’язку з реконструкцією Радянського майдану зазнали руйнації Адміралтейський собор та гауптвахта, тому історико-археологічний музей перевезли до будівлі костьолу та двоповерхового будинку католицького священика (вул. Декабристів, 32).
В період нацистської окупації та Другої світової війни музей продовжував працювати. При ньому діяла підпільна антифашистська організація під керівництвом Ю. Тарасова.
На жаль, музейним співробітникам не вдалося повністю зберегти археологічні матеріали. В листопаді 1943 р. значну частину ольвійської колекції німці вивезли до Кенігсбергу, подальша доля цих експонатів невідома. У листопаді 1950 р. відбулося об’єднання історичного та природничого музеїв у Миколаївський обласний краєзнавчий музей, яким він залишається і зараз.
У 1960-1980-ті рр. активізувалась науково-дослідницька та пошукова робота. Майже кожного року стали проводити комплексні експедиції в райони області та за їх межі. До фондів музею щорічно надходили нові артефакти.
В цей період музей був змушений збирати матеріали партійних з’їздів, пленумів, «ударних» будівництв тощо. То була "обов’язкова програма", але продовжувалися археологічні дослідження степових курганів, поселень доби бронзи та античності. В ці часи розпочалось формування особистих фондів видатних миколаївців: інженера-технолога В.В. Рюміна, астрономів Б.П. Остащенко-Кудрявцева та Ф.О. Бредихіна, архіви просвітителя А.М. Топорова, поета М. Лисянського.
Окрім цього, музеєм була придбана частина колекції російських пам’ятних медалей, зібраних родиною Ашиків. Одним з найцікавіших експонатів стала книга "Требник" П. Могили, надрукована в Києві в 1646 р.
У 1970-1980-ті рр. музей зазнав суттєвих змін. Розширився штат співробітників, а до його структури увійшли новостворені філіали (територіально виділені відділи): у 1972 р. Очаківський військово-історичний музей ім. О.В. Суворова, у 1975 р. музей "Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр." (вул. Лягіна, 5). Великою подією для міста стало відкриття в липні 1978 р. Музею суднобудування та флоту – справжньої візитівки міста корабелів. В середині 80-х рр. ХХ ст. філіалами обласного краєзнавчого музею стали музей м. Первомайська та музей "Партизанська іскра" (с. Кримка).
З 1985 по 1995 рр. музей (головна будівля по вул. Декабристів, 32) пережив не найкращі часи: довготривалий ремонт, неможливість відкриття повно-профільної експозиції, окрім цього музейне приміщення відійшло до католицького костьолу. Тривалий час працювали лише 2-3 виставкові зали.
Проте велася постійна робота над поповненням музейної колекції. На початку 2000-х років музейне зібрання налічувало близько 180 тис. предметів. У 1999 р. Миколаївська облдержадміністрація прийняла рішення передати краєзнавчому музею будівлі комплексу "Старофлотські казарми" – пам’ятник архітектури національного значення, що був побудований у першій половині ХІХ ст. згідно проєкта англійського архітектора Ч.Акройда (вул. Набережна, 29). Ремонті роботи однієї з колишніх казарм були завершені до початку 2012 р. Через шість місяців в 18 залах була створена нова експозиція, яка відображає природно-екологічні особливості краю та історію північно-причорноморських земель від кам’яної доби до середньовіччя. Окрім постійної експозиції в музеї працюють три виставкові зали, в яких періодично демонструються художні та історичні виставки.
Зараз у музеї функціонують п’ять відділів. Співробітники науково-експозиційного відділу займаються вивченням природних особливостей, екологічної ситуації нашого краю та його історії з найдавніших часів до сьогодення. Наші науковці проводять збір нових музейних предметів, здійснюють атрибуцію експонатів, беруть участь у науковому житті області та країни. Також в їх обов’язки входить створення виставок, обслуговування постійно діючої експозиції, розробка та проведення екскурсій і лекцій.
Проведення різноманітних масових заходів, підтримка контактів та взаємодії з пресою, громадськими організаціями та закладами культури, освіти та підприємствами здійснюється відділом науково-просвітницької та методичної роботи. Всього в краєзнавчому музеї щорічно проводиться близько семидесяти масових заходів.
Співробітники цього відділу координують роботу музеїв при підприємствах, установах, організаціях та навчальних закладах. В області їх нараховується майже 160, в них зберігається близько 135 тисяч експонатів.
2 липня 2014 р. у нашому музеї був створений відділ пересувних та стаціонарних виставок. Його співробітники представляють одну з нещодавно сформованих музейних професій, пов'язану з виконанням відповідальних функцій щодо документування, менеджменту, логістики у виставковій справі. Основне завдання відділу полягає в об'єднанні зусиль різних частин і підрозділів музею з організації виставок у музеї та за його межами. Окрім цього, за його співробітники закріплена наукова розробка широкого кола етнографічних проблем.
Робота по комплектації, поповненню, збереженню, обліку та систематизації музейних предметів здійснюється відділом фондів. Станом на початок 2015 року у наших депозитаріях зберігалось близько 250 тис. експонатів. При музеї діє відділ реставрації - окрема служба, що здійснює реставрацію та консервацію музейних предметів, а також проводить художнє оформлення експозиції. Завдяки зусиллям його співробітників багато унікальних речей отримали друге життя.
Зараз музей активно працює на благо Миколаївської громади. Щороку через нашу експозицію проходить понад 50 тисяч відвідувачів, для них проводиться більше 1600 екскурсій та 20 тимчасових виставок. Сподіваємось, що у подальшому наші статистичні показники будуть тільки збільшуватись .
